Основи налаштування локальних мереж

.




Зараз важко уявити комп’ютер, що працює без виходу в мережу. Будь то локальна мережа (мережа, в якій об’єднані конкретні комп’ютери) або інтернет. Навіть вдома за наявності декількох комп’ютерів або навіть мобільних телефонів набагато зручніше об’єднати їх в мережу і працювати спільно.

Як самому створити свою невелику мережу ми розповімо в цьому розділі.

Для початку пройдемося по основам. Комп’ютерна мережа (будь то дротова або бездротова) побудована на основі протоколу TCP. В рамках цього протоколу будь-яка машина в цій мережі (будь то комп’ютер або мобільний телефон) отримує свою адресу, за яким її можна в цій мережі знайти. Виняток становлять тупі залізяки типу репитеров або світчів. Отже, нам потрібно призначити адреси наших комп’ютерів. Що таке адресу? Це 4 числа від 0 до 254 розділені крапками (напрмер 23.56.123.2). Як потрапило ми роздавати адреси всередині мережі не можемо. Всі адреси вже зайняті під сайти, різного роду сервери в мережі інтернет. Для локальних мереж виділено 4 діапазону адрес.

Основи налаштування локальних мережПерший починається з 10.0.0.0, закінчується на 10.255.255.255. Другий починається з 172.16.0.0, закінчується на 172.31.255.255. Третій, найбільш популярний — 192.168.0.0 — 192.168.255.255. Четвертий (169.254.0.0 — 169.254.255.255) використовується комп’ютером у випадку, якщо він не отримав адресу автоматично. Розглядати його не будемо. Зупинимося на третьому варіанті, як найбільш популярному.

Найчастіше, якщо мережа невелика (до 253-х комп’ютерів), то дають «головному» комп’ютера (або пристрою, яке забезпечує всіх інтернетом) адреса 192.168.1.1 або 192.168.0.1. Загалом-то це не обов’язково, але склалася така традиція чи що. Будемо вважати, що сервер у нас буде мати адресу 192.168.1.1. Решта пристрої повинні бути з адресами, перших три блоки яких збігається з уже призначеним. Наприклад 192.168.1.2 (це наприклад, буде комп’ютер секретаря), 192.168.1.3 (а це комп’ютер директора). У цьому випадку, пристрої будуть в цій же мережі, що й основний комп’ютер і будуть бачити один одного, можна буде без особливих проблем видати всім інтернет і створити загальні папки. Наступний крок — призначення мережевий маски або маски підмережі. Маска підмережі — це умовно кажучи — позначення «охоплення» або обсягу тієї мережі, в якій знаходиться даний комп’ютер. У нашому випадку маскою підмережі ми призначимо значення 255.255.255.0. Це означає, що дана мережа буде мати маскимум 253 комп’ютера і починатися буде з 192.168.1.



Чому 253 максимум? Адже у нас можна задати значення від 0 до 255? А тому, що адреса з 0 на кінці не існує (вірніше його не можна привласнити ніякому комп’ютера або пристрою). Така адреса позначає мережу в цілому, але не комп’ютери в мережі. І адреси 192.168.1.255 теж особливий. Це так званий широкомовна адресу. Тобто позначає всі комп’ютери цієї мережі, але не мережу.

Насправді якщо комп’ютерів більше 253-х, то можна об’єднати декілька підмереж в одну мережу. Наприклад підмережа 192.168.1.0 і підмережа 192.168.0.0 можна зробити однією мережею за допомогою мережевих масок. Що це таке ми розберемо в наступних статтях, так як це виходить за межі основ.

Основи налаштування локальних мережДуже бажано дати імена наших комп’ютерів. Нехай головний комп’ютер у нас називається Server, комп’ютер начальника — Boss, а комп’ютер секретаря — Sekretar. Приклади взяті як найбільш часто вживані та лінгвістичні нюанси і претензії відмітаємо.

Ще один момент, який нам необхідний для настройки мереж — це налаштування робочої групи. Бажано, щоб робочі групи всіх комп’ютерів збігалися, але в загальному випадку комп’ютери працюватимуть і при різних назвах робочих груп. Але для зручності бажано назвати їх однаково. У цьому випадку при натисканні на посилання «відображати комп’ютери моєї групи» будуть відображатися комп’ютери вашої робочої групи. Решта будуть приховані, але залишаться доступні безпосередньо по IP-адресою або імені в мережі. Загалом — робоча група тільки для зручності роботи. Ну і для виключення моментів, коли начебто все вірно налаштовано, а сусідній комп’ютер в провіднику не з’явиться (ваш комп’ютер «не бачить» сусідній), що може викликати замішання по початку. Нехай робоча група називається OFFICE.

Отже, ми визначилися, що адреси у нас починаються з 192.168.1. і маска підмережі у нас 255.255.255.0. Робоча група на всіх комп’ютерах нехай буде OFFICE.

Призначаємо такі адреси комп’ютерів в мережі і пробуємо підключитися. Для роботи в локальній мережі цих налаштувань достатньо. Інші налаштування (настройки шлюзу і налаштування DNS) потрібні тільки для роботи в інтернеті. Як налаштує інтернет читайте у цій статті.

Будемо вважати, що фізично у вас проводка працює і технічних проблем немає. Будемо пробувати налаштувати загальну папку на сервері. Дуже зручно зберігати документи, до яких потрібен постійний доступ з декількох комп’ютерів на одному окремому комп’ютері. Наприклад, шаблони договорів або музику.

{Loadposition yandex}

Основи налаштування локальних мережДля цього створимо спільну папку і відкриємо до неї доступ з інших комп’ютерів. Створимо папку на сервері і назвемо її, наприклад, «Спільні документи». Тут слід зауважити, що при роботі Собщ папками не тільки комп’ютерів під Windows, але й інших пристроїв (напрмер, роутери, принт-сервери, комп’ютери Apple) імена давати краще все-таки латинськими буквами. Наприклад, Documents. Але для роботи в домашній мережі цілком згодиться і Спільна папка або Музика. Тиснемо правою кнопкою на папці і вибираємо пункт «загальний доступ і безпека» або якщо такого пункту немає — пункт «властивості». На вкладці «Доступ» ставимо галочку «Відкрити спільний доступ до цієї папки». Якщо ми плануємо дозволити відвідувачам не лише читати з цієї теки, а й дати можливість в цю папку ще й записувати файли або видаляти існуючі — ставимо галочку біля пункту «Дозволити зміну файлів по мережі. Тиснемо ОК.

Все, у нас відкрита папка для доступу. Давайте спробуємо зайти на цей комп’ютер з іншого в мережі. Для цього з ком’ютера секретаря в Моєму комп’ютері клацаємо по значку Мережеве оточення (можливо, значок «Мережеве оточення» вже є на робочому столі або в меню пуск). Потім клацаємо по посиланню «Відобразити комп’ютери робочої групи». Після нетривалого роздуми у віконці повинні з’явитися всі комп’ютери вашої робочої групи. Іноді потрібно почекати трохи довше або натиснути F5 для оновлення вікна. Якщо наш сервер в вікні не з’явився — спробуємо зайти на нього «напряму» за адресою або імені. Для цього в адресному рядку наберемо // (Не переплутайте нахил косою риси) і напишемо ім’я комп’ютера в мережі (в нашому випадку // server) або його адресу (відповідно //192.168.1.1). Тут вже точно якщо все налаштовано як треба і мережа працює, то ми повинні потрапити на наш сервер, на якому раніше була створена загальна папка. Ця папка і повинна у нас відобразитися. Якщо з’являється повідомлення про те, що комп’ютер не знайдено — значить проблема або в налаштуваннях, або у фізичній цілісності мережі. Якщо повідомлення про недоступність комп’ютера не вискакує, але віконце залишається порожнім — значить загальних папок на сервері немає і ми нічого не бачимо. Повертаємося на сервер і створюємо загальну папку, як це ми робили раніше.

Ну от і все, загальна папка створена, мережа налаштована. Хіба що для зручності можна створити ярлик на робочому столі до цієї папки на сервері. У віконці клацаємо правою кнопкою і тиснемо пункт «створити ярлик». Ярлик створений.